Моє проблемне питання,як учителя історії; Опис досвіду

«Формування історичної свідомості учнів внаслідок впровадження інноваційних технологій навчання».

Впровадження інноваційних технологій навчання

Особливістю сучасності є те, що людина, щоб реалізу­ватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя. Якість сучасної освіти, тобто відповідність вимогам суспільства, визначається не стільки кількістю того, що дитина знає і чого вона навчилася в шко­лі, скільки вміннями здобувати нові знання та вико­ристовувати їх у нових умовах.  Наш час – це час суттєвих змін у науці, техніці, інформаційному середовищі, освіті.

       Актуальність  педагогічної проблеми полягає в тому, що  у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження інноваційних  технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання і дають суспільству людей, які здатні приймати нестандартні рішення, вміють об’єктивно та творчо  мислити.

        Мета  досвіду —  за допомогою впровадження інноваційних методів сформувати і пробудити на­ціональну, історичну свідомість ди­тини, виховати людину, яка вміє са­мостійно мислити, людину, яка зможе зробити свій внесок у розви­ток суспільства і держави та буде озброєна необхідними для цього знаннями, вміннями.

      Завдання:

1.     Охарактеризувати сутність історичної свідомості та інноваційних   технологій навчання;

2.     Показати на основі власного досвіду практичне досягнення мети;

3.     Довести ,що використання інноваційних технологій навчання  сприяють об’єктивному формуванню історичної свідомості учнів на уроках.

        Концепція запровадження інноваційних технологій в освіти регулюються основними  документами: Національною  доктриною розвитку освіти України,  Положенням «Про порядок здійснення інноваційної діяльності у системі освіти» (1999),  Законом  України  про  освіту, „Про  середню  загальну  освіту”, Положенням “Про порядок  здійснення  інноваційної  освітньої  діяльності” (Наказ МОН України  від 17.11.2000р.  № 522)  .

        Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити поняття інноваційних педагогічних технологій, розкрити основні методологічні вимоги, яким має відповідати будь-яка інноваційна технологія навчання при формуванні історичної свідомості школярів.

     Дослідниками  проблемами педагогічної інновації займалися:О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, В. Загвязинський,  Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та інші ,які намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове.

РОЗДІЛ  І . Теоретичний аспект формування історичної свідомості учнів шляхом впровадження інноваційних технологій навчання.

1.1   ІСТОРИЧНА СВІДОМІСТЬ ЯК МЕТА ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ

     Історична свідомість означає компетентність, яка корисна для орієнтації в змінах нашого життя й нашої суспільної дійсності. Історична свідомість складається з певних способів сприйняття й здатностей проведення розходжень, які здобуваються й заучуються за час життя шляхом власного досвіду, шляхом повідомлених, розказаних історій і шляхом власних актів мислення. Історична свідомість утворюється з восьми взаємозалежних подвійних категорій, які уможливлюють освоєння часу й суспільства.

        Вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “Без знання минулого неможливо точне поняття про сучасне”, – справедливо наголошував видатний український історик М.С.Грушевський. За короткий час в Україні створено нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Вона повністю звільнена від ідеологічних, вузько класових підходів і поглядів на розвиток суспільства, оцінювання минулого та перспективи майбутнього.

       Разом з тим об’єктивність вимагає підкреслити наявність низки робіт, які глибоко аналізують проблему формування історичної свідомості.  Так, структуру і зміст історичної свідомості,як пам'ять народу розглядали В.Андрущенко та М.Михальченко. Історична свідомість, історична думка теоретично і переважно в контексті становлення культури народів від античності до епохи Просвітництва були проаналізовані М. Бергом.  Серйозну аргументацію виокремлення  як форми суспільної свідомості, окремі характеристики історичної свідомості даються в   роботах : А.Гулиги, Н. Єрофєєва, Є.Жукова, Г. Журавльової,В. Єгорова та інших.

          Під час викладання історичних дисциплін передусім потрібно сприяти тому, щоб учні мали можливість дізнатися більше про різні історичні події та суспільні явища, які визначали епоху і є основними, найсуттєвішими для її розуміння; постійно розвивати вміння й навички учнів щодо роботи з історичними фактами, які дають узагальнену картину минулого; формувати розуміння історичної хронології, причинно-наслідкових зв’язків, відчуття епохи, неминучості руху суспільства по шляху історичного прогресу.

Формування історичної свідомості включає в себе перш за все знання історії, узагальнення історичного досвіду, уроки історії, ставлення до подій історичного процесу, оцінку фактів, переконань. У  той же час змістом історичної  свідомості є не тільки події минулого, у ній зосереджені всі три модулі історичного часу – минуле, теперішнє і майбутнє. Розглядаючи і оцінюючи минуле через фокус теперішнього і теперішнє, як результат минулого розвитку, воно й майбутнє сприймає як проекцію реальних, абсолютно конкретних процесів і тенденцій, що діють в сучасності, на подальшому щаблі розвитку суспільства.

       Історична свідомість, яка є важливим  засобом наукового розуміння соціальних процесів в історичній перспективі, детермінує прогнозування майбутнього. Але це лише у тому випадку, коли історична свідомість адекватно відображає закономірності історичного розвитку, що можливо лише на основі правди історії.

      Формування історичної свідомості школярів формується під впливом різноманітних факторів. Найбільш  дієвими з них є фактори цілеспрямованого впливу: наука, освіта, виховання, культура. У школі учнів ще не мають власної твердої життєвої позиції, учитель повинен їх навчити розбиратися в історичних подіях, оцінювати факти, робити висновки. Саме  з однієї таких причин  в освітніх закладах запроваджуються інноваційні технології навчання, що дають можливість покращати і поглибити рівень знань учнів .

Висновок: Отже, формування історичної свідомості учнів – є одним із найбільш складних  і необхідних завдань шкільної  історичної освіти.

1.2 ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ

        Педагогічна професія вимагає особливої чутливості до постійно оновлюваних тенденцій суспільного буття, здатності до адекватного сприйняття, потреб суспільства і відповідного коригування своєї роботи. Особливу значущість має ця здатність за постіндустріальної, інформаційної доби, яка потребує багатьох принципово відмінних від попередніх навичок, умінь, і відповідного мислення. Школа, як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб'єктів майбутніх суспільних процесів повинна бути винятково уважною як до нових реалій і тенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання та виховання. Відповідно інноваційність має характеризувати професійну діяльність кожного вчителя. Нововведення (інновації) не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду

        Термін  «інновація»  почав використовуватися у вітчизняній дидактиці на початку 90-х років XXст.Вважають, що це слово в перекладі означає «оновлений », новину, змінювання.

       Застосування терміну «інновація » у сфері освіти було пов’язане з поширенням поглядів на сучасне суспільство як на постіндустріальне,в якому освіта відіграє одну з провідних ролей.

       Під інноваціями у навчанні розуміють ( у широкому значенні) процес створення й поширення нових засобів (нововведень) для роз’яснення тих педагогічних проблем, які досі вирішувалися по-іншому, а також результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних розв’язань різноманітних педагогічних проблем: нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї; форми та методи навчання.

        Поряд з поняттям  іновації  у навчанні вживається термін «інноваційне навчання» - навчання, спрямоване на розвиток здібностей учнів до спільної діяльності в нових, можливо безпрецедентних ситуаціях.
         Інноваційні підходи до навчання історії, діляться на два основних типи, які відповідають репродуктивній і проблемній орієнтації освітнього процесу.
1. Інновації модернізації, що модернізують навчальний процес, направлений на досягнення гарантованих результатів у рамках його традиційної репродуктивної орієнтації.
       Основним є технологічний підхід до навчання історії напрямлений, насамперед, на повідомлення учнем знань і формування способів із за зразком, орієнтований на високо ефективне репродуктивне навчання.
2. Інновації трансформації, що перетворять традиційний навчальний процес історії, спрямований на забезпечення його дослідницького характеру, організацію пошукової учбово-пізнавальної діяльності. Відповідний пошуковий підхід до навчання спрямований, насамперед, на формування в учнів досвіду самостійного пошуку нових знань, їхнє застосування в нових умовах, формування досвіду творчої діяльності в сполученні з виробленням ціннісних орієнтацій.
      Репродуктивна й проблемна орієнтація освітнього процесу історії, втілюються у двох основних інноваційних підходах до перетворення навчання історії, технологічному й пошуковому.
     Технологічний підхід модернізує традиційне навчання історії на основі переважної репродуктивної діяльності учнів, встановлює розробку моделей навчання історії, як організації досягнення учнів, чітко фіксованих еталонів засвоєння. У рамках цього підходу, процес навчання історії, орієнтований на традиційно дидактичні задачі репродуктивного навчання історії, ставиться як конвеєрний процес із чітко фіксованими, детально описаними, очікуваними результатами.
      Пошуковий підхід перетворить традиційне навчання історії на основу продуктивної діяльності учнів, визначає розробку моделей навчання, як інсценуємого учнями освоєння нового досвіду. У рамках цього підходу до навчання історії є розвиток в учнів можливостей самостійно освоювати новий досвід; орієнтиром діяльності педагога, і учнів, є породження нових знань, способів дій.
     Фактори, що стимулюють до застосування інноваційних технологій:

1. Методична робота.

2. Навчання на курсах підвищення кваліфікації.

3. Приклад і вплив колег.

4. Приклад і вплив керівників.

5. Організація праці в навчальному закладі.

6. Увага до цих проблем керівництва.

7. Довіра.

8. Новизна діяльності, умови праці та можливість експериментування.

9. Заняття самоосвітою.

10. Інтерес до роботи.

11. Зростаюча відповідальність.

12. Можливість одержання визнання в колективі.

       Інновація  освіти –  це  цілеспрямований  процес  часткових  змін  чи

цілеспрямована  зміна,  що  полягає  у  появі  нової  технології  або  в  зміні

принципів, на яких ґрунтується функціонування якоїсь системи навчання. 

      Безперервна  педагогічна  освіта  перебуває  в  постійному  оновленні  й

удосконаленні, їй притаманні динамізм, гнучкість, удосконалення якості змісту, навчальних  планів,  програм  і  підручників,  інноваційних  систем  навчання  та  педагогічних технологій. 

       В  педагогічній  науці  є  ряд  класифікацій  інноваційних  педагогічних  технологій,  на  які  можуть  орієнтуватися педагогічні та методичні працівники.

      Даниленко Л. визначила етапи становлення інноваційної педагогічної

технології:

1.  Народження (генерування) інноваційної освітньої ідеї. 

2.  Розробка інновації у формі інноваційного освітнього проекту.

3.  Експертиза інноваційного освітнього проекту.

4.  Отримання  дозволу  на  всеукраїнський,  регіональний  або  місцевий

      експеримент та його проведення.

5.  Експертиза результатів експерименту щодо освітньої інновації.

6.  Апробація результатів експерименту щодо освітньої інновації.

7.  Експертиза  апробувальних  результатів  експерименту  щодо  освітньої

      інновації. 

8.  Опанування інновації.

9.  Розповсюдження інновації. 

10.  Збереження  інновації,  що  використовується «стандартом»  для  системи

       освіти чи її складових.

          Наявність інноваційного потенціалу визначають:

 Реалізація інноваційного потенціалу вчителя передбачає значну свободу дій і незалежність його у використанні конкретних методик, нове розуміння цінностей освіти, прагнення до змін, моделювання експериментальних систем.

        При використанні інтерактивних методик важливим є звернення до думки учня, як при постановці мети уроку, так і при підбитті підсумків уроку. Дуже важливо знати, чи досягли учні очікуваних результатів уроку.
      Тому мета уроку повина бути зрозумілою учням і посильною для досягнення. Одним із головних прийомів є фіксація мети, очікуваних результатів на дошці (щоб вона завжди була перед очима учнів) з поверненням до поставленої мети наприкінці уроку, або переконатися, що її досягнуто.

Основними запитаннями для перевірки очікуваних результатів можуть бути:
1.    Що ви знали з цієї теми?
2.    Що нового дізналися?
3.    Якого досвіду ви набули?
4.    Що вас найбільше зацікавило?
5.    Які у вас є запитання по цій темі?
6.    Про що ви сьогодні хотіли б дізнатися більше?
7.    Що сьогодні ви сприймали важко або не сприйняли взагалі?
8.    Як ви будете використовувати ті знання, які одержали сьогодні?
     Учитель і учень є рівноправними учасниками навчання. Обов’язок учителя – бути першим серед рівних. Тільки демократичний стиль управління учнівським колективом застосовується при використанні інноваційних технологій навчання.

Методика проведення інноваційних технологій на уроках історії:

                                     Метод “Мікрофон”   
Метод “Мікрофон” надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення такі: 

              •говорити має тільки той чи та, у кого “символічний” мікрофон; відповіді не      коментуються і не оцінюються;
              •коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з        місця.
                             Робота в малих групах
           1.  Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні для                спілкування та співпраці.
           2. Після того як учитель об’єднав учнів у малі групи і вони отримали                завдання, кожна група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання        та  оголосити результати роботи своєї групи.
             Пропонуються правила роботи в малих групах, які допоможуть учням            організувати свою роботу:
                                          Швидко розподілити роль в групі:
    Спікер (керівник групи):
   •Зачитує завдання групи;
   •Організовує порядок виконання;
   •Пропонує учасникам групи висловитись по черзі;
   •Заохочує групу до роботи;
   •За згодою групи визначає доповідача.
     Секретар:
   •Веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;
   •Як член групи має бути готовим висловити думку групи при підведенні                  підсумків, або допомогти доповідачеві.
   Спостерігач (тайм-скіпер):
   •Слідкує за часом;
   •Заохочуе групу до роботи.
    Доповідач:
   •Чітко висловлює думки групи;
   •Заохочує групи до роботи.
   ----Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.
   ----Дотримуйтесь одного з правил активного слухання, головне не перебивайте       один одного.

        ----Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.
   ----Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.
   ----Намагайтеся в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у груп            може бути особлива думка і воно має право на існування.

                                  “Мозковий штурм”

      Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою увагу та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та учасниць і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

     Учитель на уроці називає тему дискусії та запрошує вас взяти участь у її обговоренні шляхом “штурму”, який організовується за такими етапами:

1. Всі учасники “штурму” пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

2. Учень або учениця записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.

3. Коли група вважає  кількість поданих ідей достатньою, їх подання припиняється.

      Після того, як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, розвиваються групою.

Вибираються ті, що, на вашу думку, допоможуть вирішити поставлену проблему.

                    Правила поведінки під час “мозкового штурму”:

•намагатися зібрати якомога більше ідей щодо вирішення завдання або проблеми;

•примусити працювати свою уяву: не відкидати ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

•не можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;

•не можна обговорювати і критикувати висловлювання інших та намагатися давати оцінку запропонованим ідеям.

                                   Метод “Займи позицію”

   Цей метод допомагає проводити дискусію із суперечливої теми. Надає можливість висловлюватися кожному, продемонструвати різні думки з теми, обгрунтувати свою позицію в будь-який час, якщо його переконали та назвати більш переконливі аргументи.

                              Порядок проведення:

•учитель називає тему та пропонує висловити свою думку та пропонує  висловити свою думку з досліджуваної теми;

•учню потрібно стати біля того плакату, який збігається з його точкою зору;

•учень готується до обгрунтування своєї позиції, чому саме її він обрав;

•якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив точку зору, то може перейти до іншого плакату і пояснити причини свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.

                                   Метод “Навчаючи-вчуся”

      Цей метод надає можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному випадку своїм однокласникам та однокласницям під час уроку.

                                    Робота організовується так:

1. Після того як учитель назвав тему та тему уроку, роздав учням картки із     завданням, їм потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на кожній картці;

2. Якщо учням щось незрозуміло, вони отримують інформацію вчителя;

3. Учні готуються до передачі цієї інформації іншим у доступній формі.

4. Їм необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників та однокласниць.

 5. Учень має право говорити тільки з однією особою. Його завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями і самому дізнатися про певну інформацію з іншими учнями і самому дізнатися про певну інформацію від них;

6. Тоді, коли всі поділилися та отримали інформацію, учні висловлюють свої думки з приводу виконаного завдання.

       Отже, цей метод надає можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному випадку своїм однокласникам та однокласницям під час уроку.

                                                      Робота в парах

      Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи дозволить учням набути навичок співпраці, оволодіти умінням висловлюватись та активно слухати.

Організуйте роботу так ( правила для учнів):

1. Прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

2. Визначте, хто буде говорити першим.

3. Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.

4. Дійдіть спільної думки.

5. Визначте, хто буде очолювати результати роботи класу та підготуйтеся до нього.

      Для ефективного спілкування в парах вам необхідно враховувати кілька моментів.

                                           !!!Зверніть увагу на:

•    сідайте обличчям до того з ким говорите нахиляйтесь вперед, встановіть контакт очима;

•    допомагайте партнерові говорити, використовуючи звуки та жести заохочення: кивок головою, доброзичливу посмішку, слова «так-так»;

•    якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, «Ти дійсно маєш на увазі, що…?», «Чи правильно я зрозуміла, що…?»). Під час висловлювання говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади і пояснюючи свої думки.

     Запам’ятайте чого не треба робитти під час активного                          слухання:

•    давати поради;

•    змінювати тему розмови;

•    давати оцінку особі, яка говорить;

•    перебивати;

•    розповідати про власний досвід.

                                           Метод «Акваріум»

       Ефективним методом розвитку вмінь ведення дискусії є “акваріум”.

       Після того як учитель розподілив учнів на дві-чотири групи і запропонував їм завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти), утворивши внутрішнє коло.

     Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Всі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

•    прочитати вголос ситуацію;

•    обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;

•    дійти спільного рішення.

      На цю роботу групі дається 3-5 хв. Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами. Після закінчення часу група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:

•    Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

•    Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?

•    Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

     Після цього місце в “акваріумі” займає інша група і обговорює наступну ситуацію (проблему).

     Всі групи  почерзі мають побувати в “акваріумі”,  і результати роботи кожної з них мають бути обговорені у класі.

     Висновок: Отже, інноваційні технології  - це нові прогресивні методи навчання, що спрямовані на розвиток здібностей учнів до спільної діяльності нових безпрецендетних ситуаціях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Баханов К. Інноваційні системи , технології та моделі навчання історії в  школі . – Запоріжжя, 2000.

2.    2. Баханова К. Традиції та інновації в навчання історії в школі . – Запоріжжя, 2000.

3.    Власов В. Методика тематичного контролю навчальних досягнень учнів з  історії в контексті  компетентнісно – орієнтованого навчання. Історія в школах  України. – 2007.№6.

4.    Власов В. Яким має бути сучасний урок історії. Історія в школах України. –  2008. №1.

5.    Державний стандарт освіти. Освіта. – 2004. -  20 січня.

6.    Державний стандарт освіти. Освіта. – 2011.- 23 листопада.

7.    Інтернетресурси.

8.    Левітас Ф. Л. Методика викладання історії . – Харків , 2007.

9.    Мокрогуз П. О. Інноваційні технології на уроках історії. – Харків , 2005.

10.                       Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник. - К.: Видавництво А.С.К., 2004.

11.                       Пометун О.І., Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі.  – К.:   

     Ґенеза, 2006.

11. Фідря О. Як розвивати знання. Історія в школах України. 2005. №4, 8.