Моя участь у конкурсі "Учитель року - 2012" в номінації класний керівник

З М І С Т

Опис педагогічного досвіду……………………………………………………… 3
Актуальність досвіду………………………………………………………………3
Моя позиція………………………………………………………………………...4
Індивідуальний підхід……………………………………………………………..5
Азбука педагогічної майстерності………………………………………………..5
Робота з батьками. Сім’я…………………………………………………………..5
Розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації……………………………………………………………………….6
Охорона та зміцнення здоров’я дітей……………………………………………..6
Духовна особистість……………………………………………………………......6
З історії виникнення класного керівництва……………………………………....8
Творчість класного керівника…………………………………………………….10
Діагностика особистісного розвитку та виховання проблемного підлітка…....11
Десять порад класному керівникові……………………………………………...18
Виховна година «Шануй батька і неньку…»…………………………………....20
Виховна година «Знайомство з собою»……………………………………….....26
Додаток 1…………………………………………………………………………...28
Додаток 2…………………………………………………………………………...29
Додаток 3…………………………………………………………………………...30
Виховна година «Я і оточуючі»…………………………………………………...31
Сценарій до свята «Андріївські вечорниці»……………………………………...33
Батьківські збори на тему «П’ятикласники та їх адаптація»…………………....46
Використана література…………………………………………………………...54


Актуальність досвіду.

Сучасний етап розвитку системи освіти та виховання в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи як освіти так і виховання до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Характерною особливістю цього періоду розвитку виховної роботи є пошук нового змісту, форм, методів і засобів виховання; розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження у виховну роботу класного керівника.Компетентнісний підхід до виховної роботи розглядається як такий засіб організації діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту виховання та досягнення мети виховної роботи при розв’язанні певних проблемних завдань. Сучасне виховання визначає декілька груп компетентностей. Одна з них – комунікативна компетентність, тому що вона забезпечує набуття учнями вміння обговорювати проблеми, доводити власну позицію, виробляти власну точку зору, розвивати критичне і креативне мислення та адаптуватися у колективному середовищі. Необхідність формування комунікативної компетентності учнів зумовлено реалізацією не тільки відповідно оновленого змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Найбільш ефективними шляхами реалізації комунікативного підходу до виховної роботи є відродження національної свідомості яке допомагає об’єднати учнів, створити умови для вирішення різних ситуацій та проблем. Відродження національної свідомості та духовності є ґрунтовною складовою у формуванні та вихованні сильної і патріотичної особистості учня як громадянина демократичного суспільства. Тому, дозвольте викласти мій досвід по складових частинах, як я їх бачу. Сподіваюсь, що на фоні безлічі педагогічної інформації, розробок, науково-педагогічних праць, практичне їх відлуння буде цікавим.Моя позиція.Як же виховати дитину, щоб оцінка за цю справу була відмінною? Це питання я поставила перед собою 5 років тому, коли прийшла працювати до школи.Саме тут в цих стінах зростають ті, кому жити та створювати майбутнє. Я думаю, що мої вихованці стануть новою українською елітою – моральною, духовною, високоосвіченою, інтелектуальною, культурною, національно свідомою. Я мрію виховати людину добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії із світом, із власним серцем. Це й стало провідною ідеєю моєї роботи.Щоб моя мрія стала реальністю, мета та виховні завдання спрямовані на:•утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей;•формування високої художньо-естетичної освіченості особистості, формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості;•виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору своєї світоглядної позиції;•формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;•розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації;•виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки;•формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати;•формування творчої, працелюбної особистості;•забезпечення духовного взаємозв’язку поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;•забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров’я;•формування сімейно-етичної культури.Індивідуальний підхід.Безумовно, серцевиною виховного процесу є особистість дитини, і вихователь повинен поважати почуття власної гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку.Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості роботи з колективом, намагання зробити її цікавою і для дітей, і для себе допомогли мені визначити пріоритет одних проблем над іншими, знайти шляхи їх вирішення, прогнозувати та діагностувати підсумки.Враховуючи особливу актуальність, недостатню розробку проблеми вихованості учнів. На практиці намагаюсь науково обґрунтувати та узагальнити новітні методи вивчення особистості і дитячої спільності, створити на основі узагальнення свою концепцію та визначити шляхи її реалізації, перевірити доцільність форм та прийомів вивчення рівня вихованості особистості на практиці.Особливу увагу я приділяю педагогічно запущеним дітям. Основні шляхи та засоби роботи з такими дітьми – не допустити переживання цими дітьми своєї “нездатності”, не дозволити виникнення байдужості до навчання, праці; не притуплювати почуття честі та гідності.Азбука педагогічної майстерності.Проблема взаємодії учасників виховного процесу є досить гострою для сучасної школи, оскільки саме від уміння педагога правильно організувати взаємодію з учнями в різних видах навчально-виховної діяльності залежить реалізація гуманних і демократичних ідей педагогіки.Всебічне розкриття сутності та практичне застосування правил педагогічної поведінки можна побачити у методичній роботі: “ Азбука педагогічної майстерності”. В структуру цієї роботи входять: елементи акторської майстерності; культура педагогічного спілкування та технологія прийняття педагогічних рішень.Робота з батьками. Сім’я.Батьки – авторитети, вони і спонсори, вони і найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей. Вони на жаль, інколи і “не бажане” з точки зору педагога за впливом “зовнішнє середовище”.Зрозуміло, спілкування на зборах, батьківських комітет...Але, відверто, це малодієво. Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди в школі, спілкування через учнівський щоденник. Так ми – вчителі – зрозуміліші батькам, а батьки нам. Налагоджується взаємодія, взаєморозуміння.Педагогічний досвід допоміг зробити однозначний висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання в родині, сім’ї. Твердо переконана, народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї.А тому ж з перших днів навчання розпочинаю роботу з учнями і їх батьками на спільних зборах. Саме сім’я, родина допомагає проводити такі уроки, як-от: “Мій тато”, “Що в імені моїм”, “Яка сім’я, такий і я” “Я і моя сім’я” та інші.Пропоную батькам заповнити анкети, відповіді яких допомагають мені краще організувати заняття, дати потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї.Розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації.При плануванні роботи з учнівським колективом головним я вважаю ідею особистої спрямованості виховного процесу. У центрі стоять не програми чи заходи, а саме учень. Саме його індивідуальні нахили, інтереси й здібності. Спільно з психологічною службою школи проводжу моніторинг психічного розвитку особистості. На основі індивідуального значення кожної дитини складаю психолого-педагогічну картку. Отримані результати стають предметом обговорення організації будь-якого заходу.Важливу роль у школі відіграє творче виховання, в основу якого я поклала використання різних засобів, підходів до дитини, орієнтованих на досягнення оригінального результату, розв’язання творчих задач.Для реалізації даного завдання використовую активні форми роботи, такі як “Інтелектуальний марафон”, “Зірковий час”. Для виховання прагнення і здатності правильно оцінювати свої вчинки, почуття проводжу ділову гру (робота в групах) “Прийми рішення”. З великим задоволенням діти беруть участь у шкільних позакласних заходах, присвячених Новому року, Міжнародному жіночому святу “8 Березня”, “Осінньому балу”, святу “Останнього дзвоника” “Андріївські вечорниці” та ін.Охорона та зміцнення здоров’я дітей.Певну роль у формуванні правильної думки про негативні якості і вчинки, у профілактиці серед учнів відіграють тематичні виховні години, при проведенні яких намагаюсь залучати учнів до активного обговорення цієї теми. З пропагандою здорового способу життя було проведено серію виховних годин, таких як-от ’’Твоє здоров’я в твоїх руках’' та ін. , на меті яких є негативний вплив алкоголю, наркотиків та нікотину на здоров’я.Велика увага приділяється розвитку фізичної культури. За ініціативою дітей і їх активною участю у підготовці, проведено “Козацькі забави ”, конкурс агітаційних плакатів, що підкреслюють негативний вплив наркотиків, тютюну та алкогольних напоїв на здоров’я людини, та конкурс пісні про здоров’я.Духовна особистість. Упевненою ходою крокує Рік духовності. Актуальність цієї події набуває істинно суспільної ваги. Адже останнім часом дедалі зазнавали ущімлення вищі моральні цінності, чесності людини, як-от: людяність, чуйність, люб’язність, ввічливість, шанобливість, елегантність, вишуканість, доброзичливість, толерантність, працелюбність, правдивість...Слушність року духовності неоцінена. Тому в моїм класі були проведені такі позакласні виховні години, як: «Шануй батька та матір своїх і буде тобі добре…», «Любов та повага до однокласників» «Допоможи ближньому» та ін. Після проведення таких позакласних заходів я помітила, що дівчата та хлопці стають м’якішими, добрішими, людянішими. Зникає розв’язаність, грубість.

З історії виникнення класного керівництва…

Кожна історична епоха пред'являла свої вимоги до освіти й виховання молодого підростаючого покоління та тих людей, які отримали тепер назву "класний керівник".В епоху античності "функціональними обов'язками" такої людини було супроводження дитини з дому до школи і з школи до дому, а також забезпечення безпеки її життя.У XIX столітті в Російській імперії у чоловічих гімназіях з'явилися класні наглядачі, а в жіночих гімназіях – так звані класні дами-наглядачки, які відповідали за дисципліну, порядок і слухняність учнів у навчальному закладі; потім — класні наставники, які здійснювали нагляд, нерідко політичний заїхньою благонадійністю, поза навчальним закладом, наставляючи їх "на шлях істинний". Після жовтневого перевороту 1917 року з школи на певний час зникли педагоги, які б спеціально закріплювалися за групою дітей, з метою проведення виховної роботи. Однак, перед новою радянською школою висувалися завдання розвитку політичної свідомості молоді, формування у неї нового комуністичного світогляду. Невдовзі окремі учителі почали призначатися керівниками груп, яких стали називати груповодами. Така назва закріпилася у кінці 20-х років XX століття.Груповоди або класоводи здійснювали переважно контроль завідвідуванням і успішністю учнів, виконували господарчі та інші функції. Поступово почала розвиватися позакласна робота з учнями, змінювалися функції учителів. В подальшому . груповоди стали називатися класними керівниками.Класний керівник розглядався однією з головних виховних сил у системі комуністичного виховання школярів. На класного керівника покладалася організація виховної роботи з учнями, починаючи з IV і до X (XI) класів.Виховання – багатогранний і складний процес, значення якого неможливо переоцінити. Він передбачає формування у учня єдиної системи цінностей і соціальних компетенцій. А це і ставлення до себе і своїх батьків, відношення до природи, суспільства, своєї країни тощо.Метою виховної роботи навчального закладу є виховання громадянина України – носія цінностей та загальнолюдських надбань.

Творчість класного керівника

Класний керівник - це особа, яка за дорученням народу має повсякденний
доступ до найдорожчого народного багатства - душі, розуму, почуттів дітей,
підлітків і юнаків. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені,
вистраждані протягом століть, з другого - багатство народу, його майбутнє,
його надія - молоде покоління. Класний керівник творить найбільше
багатство суспільства - Людину...

В. О. Сухомлинський

Класний керівник — стрижень виховного процесу. Це нитка, яка зв’язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. Класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.Дуже часто трапляється, що всі спогади про школу так чи інакше пов’язані з іменем класного керівника. Якщо ця людина поєднує в собі якості педагога, вихователя, психотерапевта, то саме до нього звертаються учні зі своїми радощами і смутками, саме він допомагає розв’язати конфлікти з батьками і педагогами, його посвячують в дитячі таємниці. Отож, ця діяльність школі необхідна, і людина, що виконує ці функції, потрібна. Основне призначення класного керівництва зумовлене сучасним завданням, яке ставить перед собою суспільство, - максимальний розвиток кожної дитини, збереження її неповторності, розкриття її потенційних талантів та створення умов для нормального духовного, розумового та фізичного вдосконалення.Вчитель повинен бути і наставником, і помічником, і захисником, і другом, який допоможе дитині набути не тільки знання про навколишній світ, оволодіти уміннями і навичками, а й допоможе адаптуватися в цьому світі, розкрити і проявити свої здібності, відчути себе самостійною, творчою особистістю, яка здатна змінити світ. Ефективність роботи класного керівника визначається тим, якою мірою навчально – виховний процес забезпечує розвиток творчих здібностей кожної дитини, формує творчу особистість і готує її до творчої, пізнавальної та суспільно - трудової діяльності. Виховання - процес безперервний. Нагромадження нових знань, зміна або зміцнення поглядів, переконань, звичок відбувається постійно. Завдання вчителя – відкрити, захопити і спрямувати кожного учня на цікавий, змістовний особистісно і суспільно корисний шлях самовдосконалення.Відкрити учня - це означає, спираючись на життєвий досвід, показати йому самого себе, способи розвитку його сил, якостей, здібностей. Важливо переконати його в тому, що всі чесноти, як і недоліки, залежать від нього. Від його рівня свідомості і вміння будувати життя. Щоб розкрити учня, потрібно організувати його діяльність у колективі.Захопити учня – це означає викликати у нього потребу організувати себе для досягнення суспільно і особистісно значущих цілей. Потрібно ставити посильні для дитини завдання, за успішне їх виконання похвалити. Навіть невелика перемога над собою робить людину успішною. Виходячи з таких позицій, на мою думку, успішність організації виховного процесу з класним колективом залежить щонайперше від добре продуманого планування виховної роботи вчителем. Проте планування виховної роботи – це не лише складання сітки виховних заходів ( як розуміється деякими вчителями). Це набагато ширша, об’ємна робота по всесторонньому вивченню вихованців, їх інтересів, поглядів, стосунків в сім’ях та серед однолітків.

Діагностика особистісного розвитку та виховання проблемного підлітка 

Зміст діагностичної частини дослідження підпорядкований вивченню особливостей розвитку проблемного підлітка, впливу різних чинників на виховання його “Я”-образу, що розглядаються з позиції особистісно зорієнтованого підходу. Визначальним фактором тут стає теоретичний висновок про те, що особистісний підхід в його нинішньому вигляді грунтується на методологічних принципах гуманістичної психології: самоцінності особистості, глибокої поваги, емпатії, індивідуальності тощо.Розвиток особистості — це визнання і реалізація унікальних можливостей, властивих кожній людині. Люди народжуються рівними, але різними. Повага до самобутності людини, культивування її унікальності, яке відповідає природі людині, її вищим моральним, духовним цінностям — найважливіше завдання виховання. “Я”-образ включає уявлення, цілі та цінності, через які людина характеризує сама себе, окреслює перспективу власного особистісного розвитку. Саме ці теоретичні положення складають концептуальну основу діагностики особистісного розвитку і виховання підлітка в проблемній сім’ї.Вітчизняний та зарубіжний досвід вивчення проблем особистісного розвитку і виховання підростаючого покоління дозволив визначити сукупність впливу таких компонентів:- змістовно-інформаційного;- цільового;- мотиваційного;- емоційно-оцінюючого;- когнітивного;- комунікативного;- поведінкового та інших.Під час проведення дослідження основна увага була зосереджена на аналізі когнітивного, емоційно-оцінювального та поведінкового компоненту особистісного розвитку та виховання “Я”-образу підлітка з проблемної сім’ї. Виходячи із розуміння мети особистісно зорієнтованого підходу до виховання, яка полягає в тому, аби не просто формувати задані із-зовні якості, а розкривати і підтримувати особистісний потенціал підлітка, його духовні та моральні можливості, включити особистість у процес смислотворчості, саморозвитку, а також було визначено адекватні загальні критерії вихованості проблемного підлітка:- рівень ціннісно-змістовного розвитку та самоорганізації особистості;- здатність до моральної саморегуляції поведінки;- ступінь педагогічної допомоги та підтримки, психологічного супроводу, що необхідні підліткові для самопобудови власної особистості. Засновуючись на визначених загальних критеріях, були розроблені окремі критерії до кожного компоненту особистісного розвитку, рівні та відповідні показники, що знайшли своє відображення у створеній діагностичній програмі вивчення рівнів особистісного розвитку підлітків із проблемних сімей. На основі результатів дослідження виділено рівні особистісного розвитку, “Я”-образу підлітків із проблемних сімей (високий, середній, низький, дуже низький), їх показники, а також дана їхні якісна і кількісна характеристики. Встановлено, що когнітивний компонент особистісного розвитку підлітків таких сімей має певні загальні відмінності порівняно з підлітками із контрольної групи, яким притаманний в цілому середній рівень (54 %), підліткам з експериментальної групи — низький (36 %), тобто незначуща самооцінка, яка є компенсуючим фактором, оскільки немовби “відгороджує” проблемного підлітка від травмуючого впливу неуспіху в навчальних видах діяльності. Підлітки з проблемних сімей шукають інші сфери докладання своїх сил, знаходять у негативних проявах поведінки та поганих вчинках.Емоційно-оцінювальний компонент особистісного розвитку підлітків із проблемних сімей характеризується в середньому низьким рівнем самооцінки вольових якостей, неадекватним завищеним або заниженим показником самоповаги, домінуванням емоційно-негативного абонейтрального ставлення до загальноприйнятих норм моралі, співпереживання тощо. Підліткам з контрольної групи притаманний в цілому середній рівень особистісного розвитку (72,8 %), з експериментальної групи — низький (64, 6%).У проблемних підлітків з низьким рівнем самооцінки спостерігається несформована моральна свідомість, викривлена сутність морального ідеалу, зміна системи цінностей.Так, за даними проведеного опитування проблемних підлітків при ранжуванні запропонованих якостей особистості, на перше місце вийшли такі, як “вміння влаштуватися в житті”, “вміння пристосуватися”, “метикуватість”; друге місце посідають “співпереживання”, “доброта”, “чуйність”; третє — “чесність”, “порядність”, “вірність”. Із загальної кількості опитуваних 83 % проблемних підлітків вважають, що особисте благополуччя важливіше за громадське; 48 % — що, за певних обставин можна порушити закон; 62 % — що неважливо, звідки беруться гроші, важливо, аби вони були; 52 % — безупереджено або поблажливо ставляться до вживання алкоголю; практично всі опитувані повідомили, що вони палять.Несформована моральна свідомість не дає змоги проблемним підліткам правильно визначити базові моральні поняття. Так, переважна більшість респондентів вважає, що “скромний — це забитий”, “гідність — це вміння поставити на перше місце себе”, “дружба — це захист своїх” і т. ін. Поведінковий компонент особистісного розвитку проблемного підлітка відзначається несформованим самоконтролем, схильністю до агресії, намаганням вирішувати конфліктні ситуації шляхом суперництва або уникненням, нездатністю до компромісів. Враховуючи, що жоден із охарактеризованих компонентів, критеріїв, рівнів і показників не є самодостатнім в аспекті нашого дослідження, їх треба розглядати як цілісну, взаємопов’язану систему. Проведене дослідження, узагальнюючи соціально-психологічну та педагогічну ситуацію, що склалася у проблемних сім’ях, а також результати аналізу сукупності компонентів, критеріїв, рівнів і показників особистісного розвитку проблемних підлітків дало змогу зробити загальні висновки і виявити такі тенденції:- соціально-психолого-педагогічна ситуація особистісного розвитку, виховання “Я”-образу підлітків у проблемній родині унеможливлює задоволення їх основних матеріальних, моральних і виховних потреб, а саме:- відчуття своєї потрібності;- матеріальна захищеність, стабільність сімейного середовища;- безумовне прийняття підлітка;- повага до його почуттів, думок, емоційних та поведінкових проявів;- позитивна оцінка його особистості з боку значущих дорослих;- емоційна підтримка в разі зіткнення із життєвими труднощами;- оволодіння навичками позитивного спілкування з оточуючими;- уміння долати життєві перешкоди;- неможливість задоволення зазначених соціально-психолого-педагогічних потреб призводить до викривлення особистісного розвитку проблемного підлітка, що підсилюється віковою кризою цього періоду. Виявлено психологічний механізм, який полягає в тому, що прагнення, які підлітку не вдається реалізувати, закладаються у підсвідомість, внаслідок чого утворюються емоційно вразливі афектогенні зони. Педагогічний механізм, виявлений в ході дослідження, означає, що поведінка проблемного підлітка все більше детермінується саме впливом зазначених зон, що спонукає підлітка шукати шляхи і засоби для позбавлення від негативних емоційних станів. Підліток із проблемної сім’ї не має досвіду отримання позитивних емоцій соціально прийнятим шляхом, тому вдається до правопорушень, протиправних дій та вчинків, девіантної поведінки, тютюнопаління, вживання алкоголю та токсичних засобів;- на особистісний розвиток підлітка впливають як зовнішні (вчинки оточуючих людей, сімейні обставини), так і внутрішні (психічний і фізичний стан здоров’я, риси характеру), причому не безпосередньо, а через структурні компоненти “Я”-образу. Отже, соціально-психолого-педагогічний стан проблемної сім’ї зумовлює формування специфічних якостей підлітків, що проявляється у таких загальних особливостях досліджуваних компонентів їх особистісного розвитку:- когнітивний — низький рівень успішності, що пов’язаний не стільки з недостатнім розвитком інтелекту, скільки з несформованою, низькою розумовою працездатністю. Простежується тенденція до переважання в особистісному розвитку компенсаторно-негативістських механізмів: підліток впевнений у своїх інтелектуальних можливостях, але реалізувати їх на практиці йому не вдається. Зазначена “несправедливість” сприймається підлітком суб’єктивно, оскільки він не спроможний збагнути причини своїх неуспіхів і невдач. Такий механізм реагування детермінує відмову з проблемного підлітка визнавати себе суб’єктом виховних впливів;- емоційно-оцінювальний —низький рівень самооцінки вольових якостей з неадекватно завищеними або заниженими показниками самоповаги, особистісної тривожності, домінуванням емоційно-негативних або нейтральний ставлень при самобудівництві особистості. Виявлена тенденція до втрати підлітка з проблемних сімей значущості позитивного ідеалу. Відбувається безумовне прийняття особистістю негативного ідеалу, який не відповідає нормам моралі, яким притаманна викривлена система гуманних цінностей, а універсальним засобом самоствердження визнається насилля;- поведінковий — низький рівень сприйняття будь-якого педагогічного впливу, несформованість самоконтролю поведінки, схильність до суперництва, агресії, конфліктів; встановлена тенденція до легкого підпадання підлітків із проблемних сімей внаслідок нестійкої, суперечливої поведінки під негативний вплив, укоріненням у свідомості хибних установок і переконань. У науковій психолого-педагогічній літературі поняття “підліток із проблемної сім’ї” має низку синонімічних визначень: “підліток у важкій життєвій ситуації”, “підліток групи ризику”, “підліток в соціально-небезпечних умовах” і т. ін. Приналежність підлітка до вказаного поняття обумовлена різноманітною несприятливою етіологією, тобто має різні соціальні корені. Відповідно до специфіки життєвих умов конкретного підлітка, які негативно впливають на його соціалізацію, необхідно застосовувати конкретну методику педагогічної реабілітації.У загальних рисах принципи роботи з підлітками із проблемних сімей можна сформулювати таким чином:- створення атмосфери довіри у взаєминах: педагог (класний керівник) - підліток;- підключення до реабілітації підлітка всіх суб’єктів виховного процесу;- підтримка та супровід проблемного підлітка;- тісна взаємодія педагога (класного керівника) з проблемною сім’єю;- постійний зв’язок із науковцями-консультантами (супервізорами).

ДЕСЯТЬ ПОРАД КЛАСНОМУ КЕРІВНИКОВІ

Пам'ятайте:
1. Ми маємо справу з найскладнішим, безцінним, найдорожчим, що є в житті, - з людиною. Місія школи боротися за людину.

2. Об'єкт нашої праці - якнайтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, - розум, відчуття, воля, переконаність, самосвідомість;

3. Виховувати людину - це перш за все знати її душу, бачити і відчувати її індивідуальний світ. Справжнє виховання - це самовиховання;

4. Немає у дитини нічого такого, що вимагало б від педагога жорстокості. Не давайте прорости в своїй душі паросткам невіри в людину, підозрілості;

5. Немає яких-небудь єдиних для всіх школярів передумов успіхів у навчанні. І саме поняття успіху у навчанні - річ відносна: для одного високий рівень, для іншого і середній рівень - велике досягнення;

6. Успіх у навчанні - це стежка, яка веде до того куточка дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути хорошим. Бережіть цю стежку і цей вогник;

7. Слово - могутній борець за людську душу. Створюйте інтелектуальний фон для запам'ятовування, заучування, збереження в пам'яті програмного матеріалу. Дитина стає байдужою, несприйнятливою до слова, якщо слово не живе в її душі як засіб творчості, якщо він тільки заучує чужі думки, і не створює своїх і не висловлює їх. Бійтеся байдужості, бійтеся байдужого погляду дитини! Навчіть його активно, пристрасно відноситися до слова;

8. Спонукайте учнів до читання - найважливішого засобу для успішного навчання. Ніяке захоплення не принесе користі, якщо воно не зачіпає думки, душі, серця. Перше захоплення - це повинно бути захоплення книгою;

9. Доброзичливість, розумна доброта - ось що повинне бути атмосферою життя дитячого колективу, головним тонусом взаємин педагога і дітей. Якщо ви навчили свого вихованця відчувати людину серцем, ваша доброзичливість здатна творити дива;

10. Уміння володіти собою, тримати себе в руках - одне з найбільш необхідних умінь, від якого залежать і успіх діяльності педагога, і його здоров'я.

Виховна година «Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько». Любов до батьків, турбота про них.Мета:виховувати у дітей любов та повагу до батьків, турботу про них, шанобливе ставлення до їхніх настанов та порад, бажання щоденно піклуватися про їхнє здоров’я, не завдавати їм душевного болю негідними вчинками; прищеплювати бажання бути гідними дітьми своїх батьків, прагнення приносити щастя в свій дім.Форма заходу: етична бесіда.Обладнання: фотовиставка « Мої батьки»; афоризми та прислів'я про батьків, родину; аудіозаписи пісень про батьків.

Зміст.
І.Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми й мети виховної години. Робота над темою.Класний керівник:- Сьогодні ми з вами будемо вести мову про одвічну тему всього людства: про любов до найдорожчих, найрідніших людей – батьків. Батьки дарують нам не тільки життя, а й розуміння його, і любов до нього. Материнська любов дає наснагу й силу, впевненість і захищеність, вона надихає й окрилює. Дитина, сповнена любові, і сама учиться любити навколишній світ. Батькова порада, мудрість, підтримка – це основа розуміння великої книги людського життя.

Робота над афоризмами· Батько стоїть вище за сотню вчителів, мати – вище за сотню батьків. Безчесний той, хто не поважає батьків, адже – це головний обов’язок людини; усі інші обов’язки мають другорядне значення. Закони Ману· Хоч би що робила людина, усі її справи, навіть найвидатніші, нічого не варті, якщо вона не виконує свого обов’язку перед батьками. Б. Ауєрбах· Якщо ти не поважатимеш батьків, люди обов’язково це помітять і не будуть тебе поважати. Ти можеш зовсім залишитися без друзів. СократКласний керівник:- Діти, уважно прочитайте афоризми й поясніть, як ви розумієте їх значення.Учні:- Ці слова учать дітей поважати та шанувати своїх батьків, бо без цього все людське життя втрачає свою вартість.- Повага до батьків – головний обов’язок людини.- Якщо не будеш поважати батьків, то і тебе ніхто поважати не буде.Робота над прислів’ямиКласний керівник:- А які прислів'я теж виражають ставлення нашого народу до батьків?Учні:· Все купиш, лише тата й маму – ні.· Мати одною рукою б’є, а другою гладить.· У дитини заболить пальчик, а в матері серце.· Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.· Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.· У кого є ненька, у того й голівонька гладенька. · Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.Учні:- А ще в прислів’ях містяться поради батькам щодо виховання дітей.· Гни дерево поки молоде, учи дітей поки малі.· Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.· Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.· Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.· Де одинець – хазяйству кінець, а де сім – щастя всім.

Класний керівник:- Видатний український педагог В. Сухомлинський написав багато притч і оповідань, у яких містяться поради й настанови дітям любити, шанувати й берегти своїх батьків.

· Шануй і поважай матір та батька, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість. Пам’ятай, що вони також мають право на радість. Дорожи честю родини, оберігай її як святиню. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї. ( За В. Сухомлинським)

· Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити в родину тільки мир і спокій, радість і щастя. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби! Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя. Якщо в родині горе, нещастя, неприємність, то ваша відповідальність за благополуччя сім’ї зростає в сто раз. ( За В. Сухомлинським)

Класний керівник:- Розкажіть, діти, а як ви ставитеся до своїх батьків, у чому виражається ваша шана, повага до них і турбота про їхнє щастя.Учні:- Любимо їх, не засмучуємо.- Не ображаємо грубими словами.- Завжди допомагаємо, працюємо разом з ними.- Намагаємося старанно виконувати їхні доручення.

Слухання легенди «Сини»   Класний керівник:- А зараз я пропоную послухати легенду «Сини».

СИНИ . Дві жінки брали з криниці воду. До них підійшла третя. Старенький дідусь сів на камінець біля криниці перепочити. Одна жінка й каже іншим:- Мій синок такий спритний і сильний. Ніхто його не подужає.- А мій співає, як соловейко. Ні в кого нема такого чудового голосу, - каже друга.А третя мовчить.- Чого ти про свого сина нічого не скажеш? – питають її жінки.- Що казати? Нічого особливого в ньому немає.Ось набрали жінки повні відра води й пішли. І старенький дідусь за ними. Ідуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає з відер вода. Ломить спину.Раптом назустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню виспівує. Заслухалися жінки. А третій підбіг до матері, взяв у неї важкі відра й поніс додому.Питають жінки у дідуся:- Що скажете, дідусю? Як Вам наші сини?- А де ж вони, - питає старенький. – Я лише одного сина бачу.( О. Осєєва)Бесіда за змістомКласний керівник:- Як ви розумієте слова дідуся, чому він так відповів матерям?- Хто з синів виконує свій обов’язок перед батьками?- У чому повинна виражатися любов до мами, тата?- Що, на ваш погляд, виражає назва: тему чи основну думку?

Класний керівник:- А чи повинна повага до батьків виражатися у словах, якими ви звертаєтеся до них?- Чи є це, на вашу думку, проблемою сучасності?Учні відповідають. Класний керівник:- А тепер пропоную послухати, як бачить цю проблему один з українських письменників і висловити своє враження від почутого. ПОВАГА ЗМАЛКУ Коли я часом чую, як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: «батя», «папаша», «старик», «маманя», «мамаша» або за очі називають їх «мої предки», - мені робиться боляче й ніяково. Боляче за себе, ніби це стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються. Чому сьогодні часто з’являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного, принаймні в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька й матері, діда й баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на « Ви». Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність у наших родинах виховували змалку. ( Л. Орел)Учні висловлюють своє ставлення до почутого, обґрунтовують обурення автора нешанобливими формами звертання до батьків.- Нас обурює таке зневажливе ставлення до батьків.- Такі діти не люблять і не поважають своїх батьків.- Шкода батьків, що мають таких дітей.

Класний керівник:- Для кожної дитини в світі перші вчителі – це батько й мати. Їхня свята нехитра педагогіка відкриття в людях доброти, вічних понять: хліб, праця, Батьківщина – входить в нашу свідомість і виховує найкращі почуття. Ким би ми не стали, на яку б висоту не здійнялися, та завжди в пам’яті бережемо їхню справедливу науку, їхні серця, віддані дітям.- На уроках літератури ви будете знайомитися з автобіографічними творами українських письменників, у яких вони з невимовною ніжністю й теплотою згадують своїх батьків, з любов’ю розповідають про стосунки в родині. І з гордістю заявляють, що всього найкращого навчилися саме від батьків, завдяки ним стали справжніми людьми.- Розкажіть, а чого ви навчаєтеся у своїх батьків, які риси хочете перейняти від них, у чому хочете бути на них схожими.Учні розповідають, чому навчають їх батьки, в чому хочуть бути схожими на них.Класний керівник:- А зараз я хочу, щоб ви послухали, як згадував свого батька український космонавт, наш земляк Павло Попович. Учні підготували невеличку розповідь про нього, а також його спогади про батька.Учень 1:- Павло Романович Попович народився в м. Узин, що недалеко від Білої Церкви. Став льотчиком-космонавтом. У серпні 1962 року він здійснив перший у світі груповий політ двох пілотованих космічних кораблів. Почесний громадянин нашого міста. Помер 29 вересня 2009 року.

Учень 2:- Своїми високими досягненнями він завдячував своєму батькові. Про це він написав у своїх спогадах.

Учень 3:- Не скажу, що батько був занадто суворий. Але прищеплював любов до праці, до вірності даному слову. Він не міг терпіти, скажімо, якщо пообіцяв йому прибрати біля верстата в сараї і не закінчив, побіг гратися в м’яча. Скінчив діло – гуляй сміло, - була його улюблена приказка. Довго не переконував. Скоріше показував. Ділом. І ми з братами намагалися завжди до того, що доручив батько, ставитися сумлінно, працювати чесно. Батько любив повторювати, що хлопець має бути « справжнім чоловіком». У його батьківському розумінні це означало: робити своє діло на совість, не боятися труднощів, не розкисати під дощем, не скаржитися на невлаштованість, а, як належить справжньому мужчині, лицарю, вольовій людині, переносити труднощі стійко. Це нам усім подобалося. Я і мої брати, Микола і Петро, результати роботи показували батькові. А вони – батьків ми називали тільки на « ви» - насуплять брови, відведуть погляд – щось не так. Чимось не вдоволені. А коли в лагідній усмішці розпливається обличчя, підходить і гладить Миколу по голівці, ласкаво запитує щось у мене чи Петра – нам ясно, що наша робота йому до вподоби. Часто не хвалив. Але ми, як чутливі камертони, вже знали, де заслужили ласку чи приязнь. ( П. Попович)Бесіда- Чи важливими для вас є похвала чи осуд ваших вчинків батьками?- Що означає для вас батьківська вимогливість?- Як характеризує людину її ставлення до батьків?- З чого видно, що автор тексту любить і поважає свого батька?

Підбиття підсумківКласний керівник:- Давайте спробуємо узагальнити все, про що говорили сьогодні на виховній годині. Що ж означає по-справжньому любити своїх батьків?Учні:- Це значить піклуватися про них.- Не завдавати їм душевного болю.- Не засмучувати негідною поведінкою.- Трудитися, щоб полегшити їм життя.- Називати їх найніжнішими словами.- Учитися у них любити й поважати людей.- Усі свої вчинки звіряти з ними.

Класний керівник:- Учні нашого класу підготували поради В. Сухомлинського про святий обов’язок дітей перед своїми батьками. Нехай ці слова прозвучать як підсумок нашого заняття.

Учень 1:- Для батька й матері ти завжди будеш дитиною. Кожен твій крок, кожен вчинок – хороший чи поганий – відгукується в материнському й батьківському серці радістю чи болем, щастям чи стражданням. Пам’ятай, що ти – сенс життя, радість і горе твоїх батьків.

Учень 2:- У своїй безмежній любові до тебе вони часом забувають про те, що прийде час, коли у них не залишиться сил для того, щоб давати тобі матеріальні радощі буття. У них залишаться сили тільки на те, щоб любити тебе.

 Учень 3:- Знай, що людський обов’язок дітей – платити батькам за їхнє піклування про тебе, за безмежну любов і відданість – платити тим самим: піклуванням, любов’ю, відданістю. Борг дітей перед батьками не можна виміряти ніякою міркою.

Учень 4:- Питай у батька й матері дозволу на те, що без їхньої волі робити не можна. Підкорення волі батьків – перша школа громадянського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, ти не зможеш стати стійким, дисциплінованим, духовно непохитним.Дітям роздають поради В. Сухомлинського як пам’ятки, які вони вклеюють у щоденник.

Виховна година.

Тема: Знайомство з собою.
Мета: познайомитись з учнями, надати їм можливість поринути у власний внутрішній світ, вчити бачити в оточуючих людях позитив, формувати соціальну компетентність засобами ігрового спілкування.Примітки: діти і класний керівник спілкуються сидячі у колі.Структура заняття- Добрий день, хлопчики та дівчатка. Сьогодні ми зібралися з вами разом, щоб ще раз поспілкуватися, познайомитись друг з другом, і перш за все з самими собою.

Вправа 1. «Знайомство»- Кожен з вас зараз представиться за таким планомo мене звуть…o я люблю… (3 речі)o я не люблю… (3 речі) Наприклад: - Мене звуть Акопян Самвел Акопович, я дуже люблю дітей, інтелектуальні ігри та свою родину, не люблю коли обманюють, сваряться та погану погоду.(діти розповідають про себе)

Вправа 2. «Сніжинка»- У вас в руках серветка. зараз не задаючи запитань, чітко виконуйте мої розпорядження. відірвіть куточок серветки, згорніть її навпіл, одірвіть ще куточок, знову згорніть навпіл і одірвіть куточок…- Розгорніть ваші серветки, подивіться які вони всі гарні, і які всі різні. Як і ви всі різні, але кожен гарний по-своєму.

Вправа 3. «А вам слабо?»- Кожен з нас особистість. чим же особливим ви відрізняєтесь від інших. Проведемо конкурс «А вам слабо?», де кожен з вас зможе проявити себе або показавши що він особливе вміє, або треба розповісти, чим особливим відрізняється від інших.(діти розповідають про себе)Вправа 4. Анкета «Моя унікальність» (Додаток 1)

Вправа 5. «Скажіть про мене гарно»- Зараз ми будемо у кожного з нас знаходити щось добре та гарне. кожен з вас отримав аркуш. (Додаток 2) Напишіть в горі своє прізвище та ім’я та віддайте свій аркуш сусіду справа. Він про цю людину заповнює першу строку. Не забуваємо, що про кожного ми думаємо тільки гарно, шукаємо в ньому тільки позитивні якості. - Всі виконали? Знову передаємо аркуш сусіду справа, заповнюємо другу строку. і так до тих пір поки вам не повернеться ваш аркуш. 

Вправа 6. «Рефлексія» Познайомтесь, що про вас думають інші. З чим ви згодні, а з чим ні? Чи цікаво вам побачити себе з іншого боку? Що сподобалось вам сьогодні на нашій годині спілкування? Що ви для себе взяли нового?(діти розповідають) З сьогоднішнього дня ми з вами будемо заповнювати «Веселку спілкування» на якій ви позначите свій настрій, свої відчуття під час заходу.(діти заповнюють аркуш «Веселки») (Додаток 3)




(Додаток 1)Вид спорту, Криголам імені:

ЦЕ Я
Заняття, Т-таємнича,Музика, А-акуратна,Улюблене місце у школі Н-натхненна, Я-яскрава

Єдине бажання Самий улюблений спогад

(Додаток 2)Прізвище ім’я _____________________________________________________
1.Вміє___________________________________________________________
2. Гарний(а)________________________________________________________
3. Відрізняється ____________________________________________________
4. Схожий(а)нарослину_____________________________________________
5. Схожий(а) на тварину _____________________________________________
6. Має гарну звичку _________________________________________________
7. Я беру з нього(неї) приклад, коли____________________________________
8. Я співчуваю, коли ________________________________________________
9. Вчусь в нього(неї)_________________________________________________
10. Сьогодні я привітаю його(її) з ______________________________________
11. Вміє____________________________________________________________
12. Гарний(а)________________________________________________________
13. Відрізняється ____________________________________________________
14. Схожий(а) на рослину _____________________________________________
15. Схожий(а) на тварину _____________________________________________
16. Має гарну звичку _________________________________________________
17. Я беру з нього(неї) приклад, коли____________________________________
18. Я співчуваю, коли ________________________________________________
19. Вчусь в нього(неї)_________________________________________________
20. Сьогодні я привітаю його(її) з ______________________________________


Використана література.
1. Ващенко Г. Виховний ідеал. _ Полтава. 1992.
2.. Вищневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси.- Львів, 1996.
3. Державна національна програма “Освіта” (“Україна 21 століття”). – Києв.,1994.
4. Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка XX століття.- Тернопіль 1998.
5. Концепція безперервної системи національного виховання.- К., 1994р.
6. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання.- Івано – Франківськ, 1996.
7. Орієнтовний зміст виховання в національній школі. Методичні рекомендації. – К., 1996р.
 8. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Вибр. Пед. Твори : у 2-х т.- Т.1.9. Фіцула М.М. Педагогіка .- К., 2001.10.Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал.- Мюнхен- Тернопіль. 1992.